В Україні роками працював злочинний конвеєр, який перетворив столицю на світовий центр телефонного шахрайства. Це не дрібні «лохотрони», а цілі офісні комплекси, де по 12 годин на добу оператори вичавлювали гроші з іноземців за прописаними сценаріями. Турки, німці, італійці — щодня отримували дзвінки з «інвестиціями», «знижками» чи «суперплатформами». Люди платили, чекали прибутку, а натомість отримували нуль. Гроші зникали, офіси змінювали вивіски, але суть залишалася — Київ став головною фабрикою обману для Європи. І поки політики говорили про «партнерство з Туреччиною та ЄС», десятки мільйонів доларів осідали в кишенях шахраїв прямо з серця України.
Цю імперію очолювала Коч Сердем — відома в кримінальних колах як Асмі чи Бахар. Холодна, цинічна і розумна — вона не просто давала команди, вона була архітектором афери. Саме Сердем придумувала сценарії дзвінків, прописувала легенди, контролювала фінансові канали і запускала офіси-фантоми. Її депортація виглядала як гучна спецоперація, але насправді це був жалюгідний жест: просто посадили в літак і відправили назад до Туреччини. Жодного суду, жодної конфіскації майна, жодного вироку. Україна фактично відмила руки і переклала проблему на чужі плечі. І тепер питання лише одне: чи сяде Сердем за ґрати, чи вже завтра знову очолить нову «схему» — тільки з іншої країни.
Та навіть видворення головної шахрайки не зупинило систему. Кол-центри працюють далі. Адреси відомі — на Лєскова, на Шевченка, на Голосіївському. Там сидять десятки операторів і продовжують обдирати іноземців. Це не секрет — це факт. І поки силовики рапортують про «успіхи», «фабрики дзвінків» обертаються як заводські конвеєри. Для Туреччини це вже справа честі, бо тисячі її громадян роками обкрадали з Києва. Для України ж — це питання виживання репутації. Або країна реально закриває цю мафіозну індустрію, або лишається державою, де міжнародне шахрайство почувається безкарно, а гучні «спецоперації» існують лише для картинки у новинах.
СБУ нещодавно провела масштабну спецоперацію та викрила міжнародну мережу шахрайських колцентрів. Під виглядом легальних сервісів оператори пропонували інвестиційні платформи чи «вигідні товари», отримували передоплати та зникали з грошима. Суми виманених коштів обчислюються десятками мільйонів доларів.
За наявними матеріалами розслідування схема Сердем виглядає як відточений бізнес-процес: під виглядом «інвестиційних платформ» і «онлайн-магазинів» створювалися фіктивні бренди, запускалися сайти з підробленими відгуками та фальшивими договорами. Оператори отримували сценарії — готові тексти маніпуляцій, які відпрацьовували емоції жертви: страх програшу, жадібність до швидкого прибутку, тиск «останнього шансу». Після першого переказу слідував «технічний збій», далі — дзвінки з новими вимогами переказати ще, поки рахунок не спорожніє. За джерелами, які має редакція, саме Сердем координувала ці сценариї та тестувала психологічні прийоми на операторах, перетворюючи обман на конвеєрну машину заробітку.
Фінансовий ланцюжок теж був продуманий: гроші йшли через низку підставних компаній, електронних гаманців і крипто-адрес, щоб заплутати слід. Матеріали свідчать про використання підставних ФОПів, «обмінників» і закордонних платіжних посередників для виведення коштів за кордон. Частина надходжень конвертувалась у готівку через місцеві «схеми» кешауту; інша — переводилася на рахунки, які контролювали підконтрольні структури в Туреччині та за її межами. Такий дизайн системи робив її стійкою до поодиноких арештів: якщо закривали один канал, автоматично включали інший.
Найнебезпечніше в цій історії — зв’язки з українськими «дахами», які, за зібраними свідченнями, дозволяли роботі кол-центрів існувати практично безперешкодно. Підтримка проявлялася по-різному: від регулярних «візитів уповноважених» із рекомендаціями, хто з місцевих контролює приміщення, до прямого інформування про можливі перевірки й «зливу» оперативної інформації. Саме через такі зв’язки офіси-фантоми могли безперешкодно міняти вивіски, переносити обладнання та відновлювати діяльність після гучних облав. За наявними даними, саме ця «захисна мережа» дала змогу шахрайській інфраструктурі працювати роками під носом у формально відповідальних органів.
У цьому «театрі обману» роль партнерів з Туреччини теж була ключовою: за джерелами, турецькі фігуранти постачали маркетингові сценарії, інструкції з обходу платіжних систем і список «теплих ринків» — регіонів і груп населення, де обман спрацьовує найкраще. Локальні менеджери займалися логістикою: оренда приміщень, підбір персоналу, техпідтримка дзвінкових серверів. І коли один «керівник» зникав — як у випадку з депортацією Сердем — на його місце швидко приходила наступна людина, бо сама інфраструктура була готова продовжувати роботу без пауз.
Це не просто кримінальна історія — це демонстрація того, як транснаціональна афера вміє вбудовуватися в локальний ландшафт і робити себе невразливою: фальшиві компанії, складні фінансові коридори, підкуплені або пасивні «дахами» і постійна ротація персоналу. Якщо держава не підбереся до суті — не розріже мережу по живих вузлах, не розвалить фінансові канали і не викорінить місцеві захисні «мережі» — замовні депортації й гучні пресрелізи залишаться лише видомитим фоном, поки конвеєр обману крутиться далі
ФОТО: Коч Сердем (Асмі або Бахар), організаторка шахрайського бізнесу
Цією пірамідою керувала громадянка Туреччини Коч Сердем — більш відома як Асмі або Бахар. Вона була не просто менеджером, а справжнім «мозком» афери: писала сценарії дзвінків, вела фінансові потоки, будувала мережу «офісів-фантомів».
Її затримали й у буквальному сенсі викинули з України — посадили на літак у напрямку Туреччини без права повернення.
ФОТО: Копія Листа ДМС про екстрадицію Коч Сердем
Формально це назвали «примусовим поверненням», але на практиці — її депортували як небажану особу. Чи зустрінуть її турецькі правоохоронці, чи спустять справу на гальмах — невідомо. Але вже сам факт такого скандалу б’є по репутації: Україна і Туреччина називають себе стратегічними партнерами, а тут виявляється, що тисячі турків роками оббирали з київських офісів.
ФОТО: Çağrı Öztürk, спільник Коч Сердем
Поруч із Коч Сердем працював відомий турецький аферист Çağrı Öztürk. Його старі «фокуси» стали легендарними: він продавав по телебаченню iPhone, а люди отримували в коробці дитячі іграшки. Разом із Сердем він розробляв схеми, які через українські кол-центри обманювали сотні людей щодня.
Попри депортацію Сердем, шахрайська мережа не припинила існування. У розпорядженні редакції є список адрес у Києві, де й надалі працюють «фабрики дзвінків»:
- вул. Миколи Лєскова, 9
- вул. Нижній Вал, 15
- просп. Тараса Шевченка, 48а
- вул. Лінійна, 17
- вул. Коновальця, 36д
- вул. Лєскова, 4
- вулю Ігорівська, 11
- Ярославський проспект, 58
- вул. Старокиївська, 4
- просп. Голосіївський, 132
Саме звідти надходять дзвінки з «вигідними пропозиціями», за якими ховаються шахрайські сценарії.
Депортація Коч Сердем не вирішила проблему: кол-центри працюють далі. Це створює серйозні репутаційні ризики: поки Україна публічно демонструє боротьбу з шахрайством, насправді «фабрики дзвінків» і далі оббирають іноземців. Для Туреччини ліквідація цієї мережі — справа честі, для України — перевірка на зрілість і здатність закривати транснаціональні афери, а не лише депортувати окремих фігурантів.
