У перший день 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва оприлюднив ухвалу, яка може мати далекосяжні наслідки для всієї української правової системи. Суддя відмовив у задоволенні клопотання захисту колишнього заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Олександра Кацуби про перегляд корупційного вироку восьмирічної давнини. Особливість справи полягає в тому, що центральним аргументом апеляції стали результати психофізіологічного дослідження — так званого «детектора брехні».
Справа восьмирічної давнини: від угоди до прецедентного запиту
10 березня 2017 року Олександр Кацуба був визнаний винним за двома статтями Кримінального кодексу України: за створення злочинної організації (ч. 1 ст. 255) та за привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191). Підґрунтям для обвинувачення стали махінації з паливом на суму понад 450 мільйонів гривень, вчинені у 2012-2013 роках на шкоду «Нафтогазу» на користь структур бізнесмена Сергія Курченка. За вироком, Кацуба отримав 1 рік та 5 місяців позбавлення волі, які він відбув завдяки механізму зарахування терміну попереднього ув’язнення за подвійним розрахунком («закон Савченко»). Додатково з нього стягнуто 100 мільйонів гривень на користь держави. Уникнути значно суворішого покарання вдалося завдяки укладенню з Генеральною прокуратурою угоди про визнання винуватості.
Тактика розвороту: поліграф як «нововиявлена обставина»
Через вісім років після вироку сторона захисту Кацуби зробила нестандартний хід. Адвокати подали клопотання про перегляд справи за нововиявленими обставинами, основним доказом у якому фігурував висновок поліграфолога за 2025 рік. За результатами спеціального психофізіологічного обстеження з використанням контактного поліграфа, експерт зробив висновок, що Олександр Кацуба в 2017 році надав завідомо неправдиві свідчення щодо себе та третіх осіб. Мета цих свідчень, за версією захисту, полягала виключно в укладенні угоди про визнання винуватості під тиском обставин. Таким чином, захисники намагалися поставити під сумнів добровільність та законність ключового для вироку документу.
Позиція суду: верховенство права проти перегляду минулого
Суддя Шевченківського районного суду дав рішучу юридичну відсіч спробі переписати історію справи. У 20-сторінковій ухвалі детально аналізується процедура укладення угоди 2017 року. Суд наголосив, що на момент затвердження угоди Олександра Кацубу супроводжували одразу три адвокати, а колегія суддів безпосередньо переконалася у добровільності та усвідомленості його рішення, відсутності будь-якого тиску чи примусу. Журнал судового засідання фіксує, що Кацуба не лише наполягав на затвердженні угоди, але й публічно щиро розкаювався у вчиненому.
Суд кваліфікував подання результатів поліграфа як завуальовану спробу провести повторну оцінку доказів та винуватості, що суперечить фундаментальному принципу верховенства права — остаточності судового рішення. На думку суду, дозвіл на такий перегляд створив би небезпечний прецедент, коли будь-який засуджений міг би через роки, надавши альтернативний доказ, вимагати скасування угоди, тим самим повністю дискредитувавши інститут домовленостей із правосуддям.
Глобальний контекст та експертні оцінки
Юридичне співтовариство України стежить за справою Кацуби з прискіпливою увагою. Анонімне джерело, близьке до органів прокуратури, у коментарі виданню «Главком» назвало потенційний наслідок позитивного для Кацуби рішення «руйнуванням інституту угод про визнання винуватості». На думку експертів, цей інструмент, запроваджений для розвантаження судів та економії ресурсів, може втратити сенс, якщо кожна угода стане тимчасовою та може бути розірвана через багато років за неютралізованим доказом, таким як поліграф, який не є доказом у кримінальному процесі України.
Справа Кацуби також висвітлює ширшу тенденцію: посилення тиску на еліти часів Януковича та складність доведення їхньої провини через заплутані схеми. Окрім справи на 450 мільйонів, Кацуба фігурує у резонансній справі про купівлю «вишок Бойка» з переплатою близько 300 мільйонів доларів для «Чорноморнафтогазу», де він обіймав посаду заступника. Сам екс-чиновник намагається мінімізувати свою роль, називаючи себе «надто маленькою людиною», лише одним із 15-20 візуючих посадовців.
Висновки та наслідки
Відмова суду розглядати поліграф як підставу для перегляду вироку не лише закриває конкретну справу Олександра Кацуби, але й відправляє чіткий сигнал всій юридичній системі. Судова влада демонструє неготовність руйнувати встановлені процедурні рамки заради окремих технічних аргументів із сумнівною доказовою силою. Це рішення — захист стабільності правосуддя від тактик, заснованих на постійному перегляді минулих рішень. У той же час, справа залишає відкритим питання про довготривалу ефективність інституту угод, якщо він не супроводжується непорушними гарантіями від подальшого тиску або змінених свідчень.
СПРАВА ОЛЕКСАНДРА КАЦУБИ: ХРОНОЛОГІЯ ТА КЛЮЧОВІ ПОДІЇ
| Деталі та характеристики | Суми / Терміни / Особливості | |
|---|---|---|
| Основне звинувачення (2017) | Привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем та створення злочинної організації. Схеми фіктивних закупівель палива на шкоду «Нафтогазу». | 450 млн грн – сума збитків (2012-2013 рр.). 1 рік 5 місяців – призначений термін (відбутий). 100 млн грн – штраф. |
| Механізм уникнення тюремного терміну | Укладення угоди про визнання винуватості з Генпрокуратурою. Застосування «закону Савченко» (подвійний розрахунок терміну попереднього ув’язнення). | Лютий-березень 2017 – період укладення та затвердження угоди. 3 адвокати – супроводжували Кацубу під час процедури. |
| Спробована тактика оскарження (2025-2026) | Клопотання про перегляд вироку за нововиявленими обставинами. Головний доказ – висновок поліграфолога про надання свідомо брехливих свідчень у 2017 році. | 2025 рік – дата проведення поліграфічного обстеження. 8 років – минуло після вироку. |
| Друге резонансне звинувачення | Фігурування у справі про купівлю бурових установок («вишок Бойка») для «Чорноморнафтогазу» з великою переплатою. | ~$300 млн – приблизна сума переплати. 2009-2010 роки – період здійснення операції. |
| Позиція захисту | Тиск та обставини змусили підписати угоду 2017 року. Фактична непричетність або мінімальна роль у схемах («маленька людина у великій системі»). | 15-20 осіб – за версією Кацуби, кількість посадовців, які візували документи у справі «вишок». |
| Позиція суду (Ухвала від 01.01.2026) | Поліграф не є доказом для перегляду. Угоду 2017 року укладено добровільно та в законній процедурі. Перегляд спрямований на ревізію встановлених фактів, що суперечить принципу остаточності судового рішення. | Принцип верховенства права – основне юридичне підґрунтя для відмови. Прецедентна небезпека – ризик руйнування інституту угод про визнання винуватості. |
| Експертна оцінка та глобальний контекст | Справа тестує міцність антикорупційних механізмів України та стійкість судової системи до маніпулятивних тактик. Піднімає питання довіри до інституту угод у кримінальному процесі. | Юридичний прецедент – перша в Україні спроба скасувати угоду про визнання винуватості за допомогою поліграфа через багато років. Сигнал судовій системі – рішучість у відстоюванні процедурної стабільності. |
