Ігор Купранець – ім’я, яке стало символом глибокої корупції та зловживань у вищих ешелонах українських правоохоронних органів. Колишній заступник голови Національної поліції України та екскерівник сумнозвісного Департаменту захисту економіки (колишній УБЕЗ), Купранець, як свідчать численні дані, перетворив свою високу посаду на безсоромний інструмент особистого збагачення та прикриття масштабних кримінальних схем. Це розслідування безжально викриває його злочинну діяльність, що охоплювала контрабанду, незаконну торгівлю, монополізацію державного сектору та, що найцинічніше, його ганебну втечу до Монако у розпал найкривавішої війни, яку переживала Україна.
Монако: Розкішний прихисток втікача від кривавої війни
Коли Україна була охоплена полум’ям повномасштабного вторгнення Росії, коли тисячі патріотів мужньо ставали на захист своєї землі, Ігор Купранець, чий службовий обов’язок полягав у безкомпромісному захисті закону та економічної безпеки держави, обрав шлях ганебної втечі. Замість того, щоб протистояти агресору або хоча б залишатися на території країни, він, за всіма наявними даними, поспішно покинув Україну і втік до Монако – розкішного князівства, що стало символом безтурботного життя, яке, ймовірно, фінансувалося за мільйони, здобуті злочинним шляхом.
Його перебування у Монако не просто факт – це кричуща демонстрація подвійних стандартів, що викликає шквал обурення та глибоке презирство серед українців, які щодня дивляться смерті у вічі. Активні обговорення серед вищих чиновників та постійні чутки у Telegram-каналах про шалені статки Купранця не можуть не мати під собою ґрунту. “На мою думку, існують фабрики, на роботу яких Податкова звертає недостатньо уваги. Я не раз чув прізвища Купранець… які згадувалися в репортажі про батальйон «Монако»,” – заявляв у грудні 2022 року депутат Мар’ян Заблоцький, член Податкового комітету. Ця заява, попри відсутність прямих судових доказів, лише підтверджує стійкі підозри щодо його продовжуваної злочинної діяльності з-за кордону. Існує обґрунтоване припущення, що з Монако Купранець продовжує координувати свої тіньові схеми, зокрема, пов’язані з махінаціями з акцизними товарами, залишаючись впливовим гравцем у тіньовій економіці, незважаючи на своє звільнення з офіційних посад.
Департамент захисту економіки: Інструмент особистого збагачення
Перебуваючи на чолі Департаменту захисту економіки Національної поліції, Ігор Купранець, за численними свідченнями, перетворив цю ключову структуру на повноцінний інструмент власного збагачення та прикриття масштабних кримінальних схем. Його називали не інакше як “сірим кардиналом” колишнього міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, для якого Купранець виконував роль основного “постачальника” компромату. Використовуючи необмежений доступ до фінансових потоків та, як стверджується, користуючись протекцією з боку народних депутатів, членів Кабінету Міністрів та Адміністрації Президента, Купранець майстерно організовував мережу корупційних схем, що пронизували всю систему Національної поліції України. Цей департамент, покликаний боротися з економічною злочинністю, фактично став її централізованим органом, що дозволяв Купранцю та його спільникам збирати “данину” з усіх сфер тіньової економіки країни.
Кривавий “дашок” над “секс-індустрією” столиці
Особливо цинічним епізодом у злочинній кар’єрі Ігоря Купранця є його причетність до “кришування” процвітаючої “секс-індустрії” Києва. Під час своєї служби заступником начальника Департаменту по боротьбі з кіберзлочинністю та торгівлею людьми МВС (ДБКТЛ), Купранець, як стверджується, став фактичним “гаманцем” свого безпосереднього керівника Юрія Кучера. Він особисто проводив переговори з сутенерами столиці, встановлюючи розміри щомісячної “данини” за безперешкодну діяльність борделів та публічних будинків.
Ця схема включала створення так званого “кримінального ліцензування” осіб, що займалися проституцією та сутенерством. Була сформована детальна база даних, яка містила паспортні дані, адреси проживання, контактні телефони та точні адреси всіх борделів. За інформацією, отриманою з конфіденційних джерел, абсолютно всі “точки” в Києві були зобов’язані платити Департаменту, незалежно від того, під чиїм “дахом” вони вже працювали. Щомісячний “дохід” Купранця від цієї злочинної діяльності оцінювався в колосальні 200-250 тисяч доларів США, які він ділив зі своїм керівником. Хоча ця зухвала схема була розкрита підрозділом внутрішньої безпеки МВС, Купранцю, завдяки його зв’язкам та впливу, вдалося уникнути кримінальної відповідальності. Він був звільнений з Департаменту після скандалу, але цей епізод не став кінцем його кар’єри, а лише тимчасовою зупинкою перед новим етапом злочинного збагачення.
Контрабанда та розпродаж конфіскату: Одеські схеми
Одеський порт, стратегічно важливий для економіки країни, став ще одним плацдармом для злочинної діяльності Ігоря Купранця. Він активно брав участь у масштабних схемах з контрабанди тютюнової та алкогольної продукції, що надходила через порт, а також у подальшому незаконному продажу конфіскованих товарів на території України. Під його прямим тиском відкривалися сфабриковані кримінальні провадження щодо приватних підприємців та юридичних осіб в Одеській області, які займалися контрабандою. Після такого “оформлення” від бізнесменів вимагалися астрономічні хабарі за припинення справи та можливість продовжити свою діяльність.
Яскравим прикладом є кримінальне провадження, відкрите проти підприємців відомого ринку “Сьомий кілометр”, яких звинувачували у незаконному вивезенні іноземної валюти з України. Під час обшуку було вилучено колосальну суму – 25 мільйонів доларів США. Проте, обвинувачені “вирішили питання” про непритягнення до кримінальної відповідальності за допомогою не менш колосального хабара. Завдяки тісній взаємодії з колишнім керівництвом ТОВ “Професіонал”, компанії, що володіла монопольними правами на продаж конфіскату в Україні у період з 2010 по 2012 роки, Купранець особисто збагатився на понад 10 мільйонів доларів США, перетворюючи державні активи на особистий капітал.
Корупція у державних закупівлях та монополізація охорони портів: Імперія “Альфа Безпеки”
Сфера державних закупівель стала ще одним невичерпним джерелом збагачення для Ігоря Купранця. Великі державні підприємства та холдинги, викриті в незаконній діяльності, опинялися під постійним тиском з боку Купранця та його поплічників. Вони були змушені “відкуповуватися” від кримінальної відповідальності за допомогою гігантських хабарів. Цей механізм дозволив Купранцю втручатися у грошові потоки в найрізноманітніших сферах: від іноземних інвестицій, призначених для боротьби з ядерним тероризмом, до продажу природного газу, держзакупівель у сфері залізничного транспорту та навіть закупівель вакцин.
Особливу увагу привертає його тісний зв’язок з охоронною фірмою ТОВ “Охоронна компанія “Альфа Безпека”. Ця компанія, заснована 30 грудня 2015 року Леонідом Матейком, який є керівником ТОВ “Львівський сад” та “Еніва” – фірм, співзасновником яких є Наталія Купранець, дружина Ігоря Купранця. Більше того, “Львівський сад” також належить батьку Ігоря Купранця, Михайлу Купранцю, що свідчить про глибоку сімейну приналежність та контроль над цим бізнесом.
“Альфа Безпека” відзначилася неймовірним “злетом” у своїй діяльності. За неймовірно короткий термін – всього за рік після створення – компанія, яка спочатку охороняла скромний фруктовий сад у селі Ілів Львівської області (що належить ТОВ “Львівський сад”), раптово почала вигравати тендери на охорону великих державних об’єктів. Тендери, в яких перемагала “Альфа Безпека”, часто супроводжувалися відверто підозрілими обставинами та ознаками маніпуляцій. Наприклад, на тендері Миколаївської філії ДП “Адміністрація морських портів України” ціна, запропонована “Альфа Безпекою”, була вдвічі вищою за пропозиції конкурентів. Проте, конкурентів було відхилено через “дрібні проблеми” з документацією, а місцеву поліцію, яка запропонувала найдешевші послуги, взагалі не допустили до участі. Більше того, розслідування виявило, що “Альфа Безпека” надала посвідчення лише 47 співробітників, хоча у довідці було вказано 97 охоронців. Після початку кримінального провадження щодо цього тендеру, його раптово закрили 28 липня 2017 року, що свідчить про потужний “дашок” над цією компанією.
“Альфа Безпека” також “успішно” вигравала тендери на “Львівському локомотиворемонтному заводі” “Укрзалізниці” та “Київ-Дніпровському міжгалузевому підприємстві промислового залізничного транспорту”. На останньому тендері, після перемоги двох конкурентів з меншими сумами, їх “дискваліфікували” через нібито неподання документів у 5-денний термін, хоча документального підтвердження перемоги не було. Співпраця з портовиками Миколаєва також розширювалася: після зменшення суми першого тендеру, був проведений новий, який “Альфа Безпека” виграла вже із сумою 6,12 млн грн, при цьому 7 з 9 пропозицій інших учасників були відхилені. Фірма також успішно вигравала тендери на охорону об’єктів “Укртрансгазу” у п’яти областях, де пропозиції конкурентів також були відхилені через “невідповідність вимогам тендерної документації”. Усі ці факти свідчать про системний характер махінацій та використання адміністративного ресурсу для монополізації ринку охорони державними об’єктами на користь “Альфа Безпеки”, яка контролюється родиною Купранця.
Земельні махінації та елітна нерухомість: Приховані активи
Декларації Ігоря Купранця та його родини містять лише вершину айсберга його реальних статків. У 2016 році він отримав від батька, Михайла Купранця, в подарунок квартиру площею 101,80 кв. м. У грудні 2017 року він задекларував продаж нерухомості на вражаючі 1,7 мільйона гривень. Раніше, у вересні 2017 року, він придбав квартиру площею 50,4 кв. м за 1 мільйон 140 тисяч 912 гривень, проте наразі у публічному реєстрі нерухомості ця квартира за ним не значиться, що викликає питання щодо можливого приховування активів. Також у реєстрі нерухомості відсутня згадка про земельну ділянку площею 750 кв. м у Києві, що також вказує на ймовірне приховування майна.
Особливий інтерес становить земельна ділянка під будівництвом в мальовничому селі Пилипець Закарпатської області, яка, за дивним збігом обставин, належить батьку Ігоря Купранця. Це будівництво, за попередніми даними, є масштабним комплексом відпочинку, розташованим неподалік від аналогічного будівництва, що належить батьку іншого впливового генерала – Євгена Коваля, що може свідчити про спільні інтереси та схеми.
Крім того, Купранець, як стверджується, володіє значними земельними активами: земельною ділянкою в Жулянах площею 75 соток, ще однією земельною ділянкою на автодорозі в напрямку Житомира, а також елітним будинком, загальна вартість якого перевищує 800 тисяч доларів США. Його колекція рідкісних та надзвичайно дорогих мисливських рушниць також свідчить про пристрасть до розкоші та недоступність для пересічних українців. Ці численні об’єкти нерухомості та розкішні активи значно перевищують його офіційні доходи, що вказує на їхнє походження від корупційних та злочинних схем.
Мережа впливу та “команда” Купранця: Масштаби злочинного угруповання
Ігор Купранець відомий своїми надзвичайно широкими та глибокими зв’язками у правоохоронних органах та політичних колах, які дозволяли йому діяти практично безкарно, навіть після звільнення з офіційних посад. Він був “основним постачальником компромату для Арсена Авакова”, що давало йому величезний вплив та захист на найвищому рівні. Крім того, він має дуже близькі та давні стосунки з Олегом Татаровим, що лише посилює його неформальний вплив. Ці зв’язки, ймовірно, дозволяли йому не лише уникати відповідальності, а й продовжувати впливати на певні процеси у державі навіть у приватній якості.
Його називають представником “клики старих професіоналів”, яка, за загальним визнанням, уособлює все найгірше в українських правоохоронних органах – від корупції до повного ігнорування закону. Ці “старі професіонали” прагнуть не реформ, а збереження статус-кво, що дозволяє їм продовжувати свої злочинні схеми. Купранець, будучи на посаді, особисто призначав своїх довірених осіб на ключові керівні посади у правоохоронних структурах по всій країні, створюючи розгалужену мережу лояльних виконавців. За його сприяння начальник УБОЗ Полтавської області Кругляк “кришував” незаконний видобуток газоліну. Начальник УБОЗ Житомирської області Єфтеній контролював нелегальний видобуток бурштину. Начальник УБОЗ Чернівецької області Нємцов забезпечував безперешкодну контрабанду сигарет у Румунію. Крім того, завдяки його “даху” начальник спецпідрозділу БОП в Одеській області Беха отримував значні доходи від контрабанди м’яса з Придністров’я. На Львівщині голова спецпідрозділу БОП Гусашвілі контролював діяльність кількох великих конвертаційних центрів, що відмивали мільйони гривень.
Незважаючи на численні скандали, відкриті кримінальні провадження та публічні звинувачення, Ігор Купранець, як це не парадоксально, не поніс належної відповідальності за свої дії. Його звільнення з офіційних посад не означало припинення його впливу чи діяльності. Його втеча до Монако під час війни – це не просто дезертирство, це зухвале свідчення його переконаності у власній безкарності та повній зневазі до долі українського народу, який продовжує боротися за свою свободу, тоді як такі особи насолоджуються життям за кордоном на, ймовірно, вкрадені гроші.
