Про те, що «Укравтодор» за розмахом панують в ньому корупції і розкраданнях перетворився на подобу розбійницького вертепу, українці знають вже давно. Цю тему навіть обігравали в серіалі «Слуга народу», проте Зеленський, Схоже, про це зовсім забув.
Інакше як пояснити вперто закриті очі президента, які в упор не бачать найгучніших викривальних публікацій про колосальний «розпилі» бюджетних коштів на проект «Велике будівництво» – прозваного українцями «великим крадівніцтвом»?! І як пояснити призначення новим міністром інфраструктури України людини, який в якості глави «Автодору» майже завжди стояв в самому центрі цих скандалів?
Біографія: від менеджера до компаньйона
Олександр Миколайович Кубрак народився 20 серпня 1982 року в місті Первомайську Дніпропетровської області. У 1999-му він вступив до Київського національного економічного університету (колишній інститут народного господарства), закінчивши його в 2004-му з дипломом маркетолога.
Трудову діяльність Кубрак почав в ЗАТ «Пріоком», Де з 2004-го по 2006-й працював менеджером з маркетингу. Дана фірма, як і закрита в 2010-му році «ПІКСУС-2006», І ряд інших, є «дочками» компанії Priocom Corp., зареєстрованої в 1994 році в Каліфорнії Георгієм Дзеконом. Останній широко відомий як керівник «Укртелекому» в 2004-2011 роках і один Сергія Льовочкіна, Разом з яким вони допомогли Ахметову приватизувати цю найбільшу держкомпанію. З 2011 року Дзекон проживає в США, а з 2014-го оголошений в Україні в розшук.
Олександр Кубрак часто міняв місце роботи, не засиджуючи ніде більше двох років. У 2006-му році він перейшов в ЗАТ «Київстар» на місце начальника відділу моніторингу ринку. Через рік Кубрак знову змінив роботу, отримавши посаду начальника управління стратегічного маркетингу в банку «Фінанси і Кредит» (олігарха Костянтина Живаго). У 2009-му він повернувся в «Київстар», ставши начальником відділу маркетингу фіксованого бізнесу. Але в 2011-му Кубрак звільнився і звідти, після чого цілих чотири роки числився радником глави КМДА (на громадських засадах).
Можна помітити, що останнє звільнення Кубракова з «Київстар» співпало за часом з виїздом за кордон (фактично втечею) його колишнього боса Дзекона. Чи були ці дві події пов’язані між собою, залишається невідомим. Крім того, викликає питання і той факт, що протягом 2011-2015 років Кубрак однаково успішно «радив» таким політично різних главах КМДА, як регіоналам Попову, Голубченко и Макеєнко, Так і члену «Батьківщини» Бондаренко, А також лідеру «УДАРу» Кличко.
Чим він заробляв собі на хліб в ці чотири роки роки, Кубрак не розповідав. Але офіційним бізнесменом він зробився тільки в 2015-му, коли став співзасновником підприємств «Еврокомунсервіс » (39641202) і «Місто для людей»(40167235). Протягом наступних трьох років «Місто для людей» стрімко обросло безліччю дочірніх фірм в різних містах України (Маріуполі, Кременчуці, Запоріжжі, Дніпрі, Дніпрорудному), що займалися «управлінням та обслуговуванням нерухомості». Ось тільки це була заслуга зовсім не Кубракова!
справжнім творцем ТОВ «Місто для людей» (укр. «Місто для людей», МДЛ) є Руслан Крамаренко. З 2007-го по 2010 рік він працював заступником міністра ЖКГ Попова, а потім разом з ним перебрався в КМДА, де також став його заступником, який курирував питання землеустрою та інвестицій. Там він і зблизився з Кубракове – настільки, що коли в серпні 2014 го Крамаренко був звільнений, і він почав створювати «Місто для людей», то він взяв Кубракова в компаньйони. Спочатку «Місто для людей» зареєстрували через литовську фірму «МДЛ Хаус Сервіс». Крамаренко був її бенефіціаром до 2017 року, а потім переписав на Кубракова.
Вони до сих пір є співвласниками ряду фірм: «МДЛ Розрахунковий центр» або «МДЛ Контактний центр Київ». Так що між Кубракове і Крамаренко зберігається тісний довірливо-ділова зв’язок, і це не дивлячись на те що життя розкидало їх по різних політичних партій.
У зе-команді
Якщо регіонал Крамаренко разом зі своїм шефом Поповим в результаті цілком логічно виявилися в рядах ОПЗЖ, То його друг і компаньйон Кубрак став активно пропонувати свої послуги нової влади. У його біографії є дані про те, що з 2015-го до 2016 року Кубрак очолював Проектний офіс Мін’юсту – хоча не вказано який саме: їх там було два, причому другий створили тільки восени 2016- го.
А потім Олександра Кубракова взяли в Офіс ефективного регулювання (Better Regulation Delivery Office – BRDO). Цей проект був створений Айварсом Абромавічус під час перебування його главою Мінекономрозвитку, як кадрового резерву «реформаторів». Публічно заявлялося, ніби BRDO запустили за рекомендацією і за гроші Євросоюзу. Однак в ЗМІ не раз повідомлялося, Що це спільне дітище Джорджа Кента (заступника посла США Марі Йованович) і Сороса. Саме тому команду BRDO, очолювану Олексієм Гончаруком, І називали «соросятамі».
Віталій Безгін, Олена Бабак, Денис малюська, Олексій Гончарук, Олена Шуляк, Олексій Оржель, Олександр Кубрак (зліва направо)
Як Кубрак примудрився утісував в їх ряди – можна тільки здогадуватися! Але в BRDO він був далеко не рядовим «реформатором», а керівником сектора телекомунікацій і IT. Але, якщо в області телекомунікацій у менеджера Кубракова був досвід (він просував проект «Домашній інтернет від Київстар»), то його ставлення до IT викликає великі сумніви! Але, мабуть, в «соросята» брали зовсім не за професійними якостями.
Урядом Гройсмана (2016-2019) кадровий резерв BRDO був не затребуваний, оскільки у «вінницьких» не склалися стосунки з «реформаторами», «єврооптимістами» і «гастролерами». Тому шанс потрапити в кабінети влади у «Сорос» Гончарука з’явився тільки на виборах 2019 го, коли вони зробили ставку на Зеленського і увійшли в його команду. Квота у виборчому списку «Слуги народу», виділена Гончаруку, була настільки щедрою, що Кубракове в ньому дісталося гарантовано прохідне місце №30.
Так Олександр Кубрак вперше став народним депутатом. А вже в листопаді 2019 го цього «видного айтішника» призначили керувати Державним агентством автомобільних доріг «Укравтодор».
Корупція «Автодору»
У перший день своєї роботи Кубрак влаштував невеличку виставу: публічно закликав всіх корупціонерів добровільно покинути «Укравтодор». Це повинно було створити видимість приходу чесного керівництва і початку великих змін. Що трапився потім в травні 2020 року конфлікт між Кубракове и Араік Амірханяном також зіграв на користь директора «Автодору»: здавалося, що раз йому загрожує настільки відомий «дорожній распільщік», то він дійсно бореться з корупцією.
Але наступні скандали, в епіцентрі яких знаходився вже сам Кубрак, показали непривабливу реальність: після приходу до влади «слуг народу» корупції не стало менше. Так, когось витіснили, передавши схеми і потоки іншим, але фаворитами дорожніх тендерів так і залишалися фірми ТОВ «Автомагістраль-Південь»,«Ростдорстрой»І«Онур». І про те, що корупція в «Автодорі» триває, ЗМІ почали повідомляти вже навесні 2020 го.
У «Автодор» Кубрак привів із собою цілу команду своїх людей. По-перше, це Андрій Почтарев и Євген Петрощук (Він ще й бізнес-партнер Андрія Вавріша), Які в період 2011-2015 років також працювали в КМДА, де і зійшлися з Кубракове. Спочатку останній взяв їх своїми радниками, потім зробив заступниками. По-друге, Кубрак просунув на посади начальників обласних Служб автомобільних доріг Павла Цубера (Луганська область), Івана Краповніцкого (Полтавська область) і Руслана Нічик (Київська область). Всі троє – вихідці з фірми «Місто для людей»!
Ось тільки Кубрак і тут був не ведуть, а, скоріше, веденим, поступливим виконавцем. Тому що «темним генієм» корупційних схем в його «Автодорі» називали Юрія Голика, Який спочатку був радником прем’єра Гончарука, а після його відставки наблизився до заступника голови Офісу президента Кирилу Тимошенко.
Можливо, саме завдяки Голіков відставка уряду Гончарука ніяк не позначилася на становищі Кубракова: крісло під ним навіть не захиталося. А проект «Велике будівництво» настільки надихнув президента Зеленського, що він дозволив вкладати в нього все нові і нові суми, в тому числі взяті з Коронавірусние фонду. На всевозрастающий вал публікацій ЗМІ, викривають колосальний «розпил» бюджетних коштів, Президент не звертав уваги.
У листопаді 2020 року з своїми викриттями злодійства «Великого будівництва» виступив Ігор Уманський – колишній міністр фінансів (з 5 березня по 30 березня 2020 го), що став потім радником Андрія Єрмака. Його публікацію розцінили вже не тільки як ще один антикорупційний матеріал, але і як політичний хід в рамках боротьби найближчого оточення Зеленського.
Міністр Кубрак – проект епохи безкарності?
Здавалося б, після такого скандалу Кубракова повинні були б «принести в жертву», зробити цапом-відбувайлом. Але на Банковій вперто заперечували всі факти корупції та розкрадань в ході «Великого будівництва», називаючи це ворожої дезінформацією. Замість того, щоб боротися зі злочинцями, влада стала «урізати мови» тим, хто їх публічно викривав і тим самим псував рейтинг Зеленського. Так що блокування опозиційних телеканалів «NewsOne», «112» і «ZIK», було влаштовано, в тому числі, для того, щоб українці більше не впізнавали з них про подробиці «великого крадівніцтва».
Олександр Кубрак спочатку дотримувався подібної тактики. Ще навесні 2020 го у відповідь на сюжет передачі Андрія Бігус про багатомільярдні переплати при будівництві доріг Кубрак останнього в створенні замовного матеріалу «з метою дискредитації» керівництва «Автодору». Бігус не забарився з новим матеріалом:
Реакція ж Кубракова на звинувачення Уманського була радше глузлива. Коментуючи їх, Кубрак заявив, що не побачив в них ніякої конкретики і фактів, а Уманського назвав «скривдженим дитиною».
Стало цілком очевидно, що на чолі «Автодору» стоїть конкретна людина, абсолютно впевнений в тому, що всім цим викриттям не дадуть ходу, а, значить, їх не варто і побоюватися. І впевненість в цьому йому додають не особисті зв’язки з прокурорами або міністрами, як у класичних корупціонерів, а розуміння свого місця в новій системі, яка просто не хоче, щоб люди бачили її жахливі недоліки. Вона буде зображувати боротьбу з ким завгодно: з «агентами Кремля», з олігархами, з «злодіями в законі» – але вона нізащо не визнає, що корупціонери і злочинці уютненько прилаштувалися зараз саме в її рядах.
В таку ось епоху безкарності ми отримали нового міністра інфраструктури країни з старого функціонера з соросятскімі замашками. Тепер за посадовими функціями пан Кубрак матиме доступ до набагато більших можливостей в сенсі розкрадання державних фінансів. Що в підсумку переможе в 38-річному топ-менеджерові: схильність до особистого збагачення або бажання зробити щось важливе на благо держави (будемо сподіватися, що таке бажання у нього є)? Попередня яскрава біографія, як ми переконалися, дає прогноз, скоріше, негативний.
Однак в нашій країні настільки звикли вірити в якісь немислимі чудеса, що саме цією вірою, схоже, і керуються президент і прем’єр в кадровій політиці.
